Home » Віртуальний Інтернет клуб » Розвиток творчості вчителя у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

Розвиток творчості вчителя у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

polРозвиток творчості вчителя у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

Зробити творчу думку і творчу працю могутнім засобом формування нової людини – в цьому полягає суть педагогічної майстерності

В.О. Сухомлинський

Центральною фігурою у модернізації освітнього процесу є учитель нової формації – вчитель-дослідник, творча особистість, професіонал, для якого характерними ознаками є сучасне науково-педагогічне мислення, висока духовність, інтелегентність, оптимізм, постійна готовність до самоосвіти, саморозвитку.

Справжній педагог повинен працювати на майбутнє, випереджати свій час. Завдяки цьому педагогічна професія стає творчою місією.

Найвищим рівнем педагогічної діяльності є педагогічна майстерність, яка грунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. На сьогоднішній день у педагогічній науці проблема вияву творчого потенціалу, розвитку творчості стала актуальною.

Науковці виділяють такі критерії педагогічної майстерності: гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригінальність).

Актуальними в умовах сьогодення є погляди В.О. Сухомлинського на професію вчителя і шляхи піднесення його професійної майстерності. Про це зокрема йдеться у таких працях: «Павлиська середня школа», «Сто порад учителеві», «Розмова з молодим директором школи», в статтях «Майстерність», «Високе покликання педагога», «Учитель і діти», «Суспільство і вчитель» та інші.

Творчу діяльність педагога Василь Олександрович розглядав як складну, багатогранну справу, яка починається там, «де зароджується іскра живої, трепетної думки, що шукає відповідь на питання, яке висувається життям. Без питання, без бажання знайти причинні залежності між явищами ця іскра ніколи не загориться. Питання, що запалює іскру творчості, виникає тоді, коли ти хочеш бачити свою справу, свою працю, результати своєї праці кращими, ніж вони є зараз, коли тобі не дає спокою думка: чому твої зусилля не приводять до того, до чого вони, здавалося б, повинні привести?» [Т.4 –С.406].

За переконанням В. О. Сухомлинського тільки творча особистість учителя зможе виховати творця. Великий педагог відмічав: «Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя» [6, с.5].

Основу педагогічної творчості вчителя на думку В.О. Сухомлинського становлять:

Професійна компетентність, професіоналізм. Головним змістом професійних знань є грунтовне знання предмета, методики його викладання, знання педагогіки і психології: «вчителеві треба знати значно більше, ніж вимагає програма» [Т.4. – С.55], «знайте в сто разів більше, ніж даєте учням на уроках», «без твердого психологічного грунту нема педагогічної культури» [Т.4. – С 455], «кожний рік повинен збагачувати технічну лабораторію педагогічної праці» [Т.2. – С. 511]. Справжнім майстром педагогічної праці, на думку Василя Олександровича Сухомлинського, вчитель може стати за тієї умови, «коли протягом усього життя він вивчає психологію, поглиблює свої психологічні знання [Т.4. – С.550].

Гуманістична спрямованість діяльності. Василь Сухомлинський переконаний, що той, хто не любить і не поважає дітей не може досягти успіху в педагогічній праці, бо тільки щира любов і глибока повага педагога до вихованців породжують відповідну любов і повагу до нього, до його ідей, поглядів, переконань, знань, які він вчить здобувати: «все шкільне життя повинно бути пройняте духом гуманності» [Т.4. – С. 496], «у школі має панувати дух поваги до людської гідності, дух взаємного довір’я вихователів і виховуваних, дух віри в людину» [Т.4. – С.550].

3) Здатність до науково-дослідної діяльності. Поєднання практики з елементами наукового дослідження В.О. Сухомлинський вважав вищим етапом педагогічної творчості: «стає майстром педагогічної праці звичайно той, хто відчув себе дослідником» [Т.4. – С.471], «постійне поповнення наукових знань дуже важлива умова багатого інтелектуального життя учнівського колективу, передумова високого наукового рівня викладання основ наук» [Т.4. – С.220].

4) Педагогічні здібності: толерантність, чутливість до людини, до особистості, яка формується, комунікативність, професійна проникливість, пильність, інтуїція, емоційна стабільність, креативність, впливовість. Успіх у навчанні і вихованні, вважав Великий педагог, можуть забезпечити лише: «увага до кожної індивідуальності, піклування про кожного вихованця, чуйне, вдумливе ставлення до позитивних рис і недоліків кожної дитини» [Т.4. – С.17-18], «педагог без любові до дитини – це все одно, що співець без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору» [Т.5. –С.292].

5) Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння). Вона передбачає наявність специфічних засобів, умінь, особливостей поведінки педагога: високу культуру мовлення; уміння одягатися, стежити за своїм зовнішнім виглядом; уміння керуватися основами психотехніки (розуміння педагогом власного психічного стану, уміння керувати собою); здатність до «бачення» внутрішнього стану вихованців і адекватного впливу на них («щоб захистити дитину від зла, подолати його і утвердити добро треба бачити й розуміти минуле і уявляти майбутнє дитини, виразно накреслити перед собою ідеал вихованця» [Т.5. –С.308], «учитель в слові виявляє себе, свою культуру, свою моральність, своє ставлення до вихованця [Т.5. – С.322], «мудре і чуйне слово – немов цілюща вода» [Т.3. – С.372].

Логічна єдність, цілісність зазначених вище факторів складає, як відмічав В. О. Сухомлинський, педагогічне явище. Тому педагогічна праця лише тоді стає творчим процесом, а вчитель лише тоді стає активною силою, яка впливає на особистість вихованця, коли він (учитель) не лише фіксує все, що відбувається, а й сам активно впливає на педагогічне явище, створює його. Великий педагог писав: «Якраз у тому, що вчитель, спостерігаючи, вивчаючи, аналізуючи факти, творить педагогічне явище, і полягає найважливіший елемент творчого дослідження – передбачення … Тільки вивчення й аналіз фактів дають змогу вчителеві бачити в звичайному, звичному нове. Бачення нових сторін, нових рис, нових деталей у звичайному – це важлива умова творчого ставлення до роботи» [Т.4– С.473].

Закоханий у свій предмет, Василь Олександрович спонукав і підтримував прагнення вчителів підвищувати свій рівень професійної майстерності. Він писав, що «школа може дати учням міцні і глибокі знання лише при тій умові, коли кожен учитель безперервно удосконалює свою педагогічну майстерність».

Найдзвичайно велику увагу підвищенню фахового рівня вчителя він приділяв як директор школи. Це було одним із найважливіших завдань його внутрішньошкільного керівництва. Проектування директором розвитку творчого потенціалу вчителя грунтувалось на наукових дослідженнях власної праці. В.О. Сухомлинський зазначав: «Як дбайливий садівник готує грунт під троянди, так директор школи повинен готувати грунт для запозичення передового досвіду, створеного кращими майстрами педагогічної праці. І підготовка цього грунту залежить передусім від майстерності директора школи як педагога. Майстерність колективу – це педагогічні ідеї, але ідеї без конкретних справ перетворюються у пустоцвіт» [Т.4. – С. 405]. Тому кожну ідею павлиський директор наповнював практичним змістом. Активно сприяв розвитку індивідуальної творчості кожного вчителя, об’єднував колектив «педагогічними переконаннями», де індивідуальна творчість, як невичерпні струмки, стікалась в єдиний потік колективної майстерності, досвіду.

У бесіді з молодим директором школи «Основні проблеми творчої праці педагога» він наголошує на відповідальності керівника за розвиток творчості педагогічного колективу і кожного вчителя: «Дух часу, взаємини між людьми – все це залежить від того, які ми з вами, від того, яка школа, що їй народ ввіряє своє майбутнє, від того, яке керівництво школою» [Т.4. – С.394].

«Якщо ви хочете духом творчого пошуку збагатити життя колективу, будьте самі шукачем і дослідником, – радив В.О. Сухомлинський молодим директорам шкіл, – не буде вогника у вас – вам ніколи не запалити його в їнших» [Т4. – С.476].

«Треба будувати, – підкресював він, -міцну інтелектуальну основу для педагогічної майстерності», [Т.4. – С.419] такою основою він вважав систему внутрішньошкільної методичної роботи. Структура, форми, зміст методичної роботи в Павлиській школі були спрямовані на поглибення професійної компетентності, ознайомлення із науковими досягненнями, оволодіння новими технологіями, методами навчання та виховання.

Цілеспрямована робота педагогічного колективу, кожного вчителя над обраною науково-методичною проблемою створювала в Павлиській школі атмосферу співпраці, творчості, формувала постійну потребу аналізувати свою діяльність, спонукала до створення власного досвіду, постійного збагачення індивідуальної творчої лабораторії на підставі практичного втілення нових педагогічних ідей, технологій.

В.О. Сухомлинський надавав перевагу самоосвіті перед іншими формами методичної роботи. Він писав: «Знання, добуті самоосвітою, дуже міцно зберігаються в пам’яті… У процесі самоосвіти формуються індивідуальні риси особистості, виробляється індивідуальний стиль розумової праці» [Т.4. – С. 261].

Василь Олександрович дбав про високий професіоналізм учителів, звертав увагу на збільшення вільного часу для учителя, бо це, вважав він, «корінь, який живить гілки педагогічної творчості».

На виступі перед директорами шкіл В.О. Сухомлинський радив колегам: «Бережіть учителя, його здоров’я, допомогайте йому зростати професійно, духовно, культурно і морально, якщо бажаєте мати хорошу сучасну школу».

Висновок

Отже, творчість є необхідною складовою праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Творчість – необхідна умова становлення кожного вчителя, його самопізнання, саморозвитку, формування педагогічного таланту учителя.

Ефективний розвиток педагогічної творчості і самореалізація вчителя можливі тоді, коли створені умови для підвищення його творчої активності, особистісного та професійного зростання.

Тому при планувані методичної роботи з педагогами слід враховувати:

– рівень професійної компетентності вчителя;

-запити і потреби кожного педагогічного працівника;

– мотивацію до самоосвітньої діяльності;

– здатність до саморозвитку.

У період реформування освіти одне з основних завдань кожного педагогічного працівника освітньої галузі: вивчати і впроваджувати невичерпну спадщину педагогічних ідей Василя Олександровича Сухомлинського, які невтратили з роками своєї актуальності і витримують іспит на вічне довголіття.

Література:

Бондаренко Г.Л. творча діяльність учителя як основна умова формування творчої особистості молодших школярів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського [ www.psyh.kiev.ua]

Калініченко Н.А. Світлий геній Павлиша: Збірник статей / Кіровоград: Видавництво обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського. – 2007. – 72 с.

Постельняк А.І. В.О. Сухомлинський: діалог із сучасністю. Кіровоград: центрально-Українське видавництво. – 2003. 178 с.

Постельняк А.І. Проблеми управління школою у спадщині В.Сухомлинського // Управління освітою –2012. –№ 14. – С. 23 – 26.

Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5- ти томах [текст] – В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа. – 1976-1977.

Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа.,1988. – 310 с.

Половенко О.В., завідувач обласного навчально-методичного центру освітнього менеджменту та координації діяльності методичних служб КОІППО імені Василя Сухомлинського

Питання для обговорення:

Складові педагогічної майстерності за В.О. Сухомлинським.

Основні аспекти управління розвитком творчості учасників навчально-виховного процесу у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського.

Система методичної роботи в школі та її роль у розвитку педагогічної майстерності вчителів.

Розвиток творчо обдарованої особистості у контексті гуманістичної педагогіки В.О. Сухомлинського.

Дискусія «Директор і творчість»:

Що таке управлінська майстерність?

В чому суть творчості керівника школи?

Як реалізувати право на творчість?

Ваша концепція управління розвитком творчості вчителі і учня. Яка вона?


Leave a comment