Home » Педагоги-краєзнавці » Перебийніс Григорій Миколайович

Статистика

Яндекс.Метрика

Перебийніс Григорій Миколайович

Заслужений учитель України, краєзнавець. Автор і співавтор 16 книг та понад 300 статей. Нагороджений орденом «Знак пошани», медалями. Лауреат обласної краєзнавчої премії імені В.Ястребова.

Народився Григорій Миколайович Перебийніс 10 січня 1922 року у с. Новокостянтинівці (зараз входить до складу с.Мануйлівки Маловисківського району) у багатодітній селянській родині. До Другої світової війни встиг закінчити Мануйлівську семирічну, Мануйлівську середню школу та Новомиргородське педагогічне училище. У роки війни проходив військову службу у лавах Радянської Армії.

Після демобілізації пов’язав своє життя із школою. Розпочав трудову педагогічну діяльність в Ульяновській початковій школі Маловисківського району, згодом його перевели у Мануйлівську семирічну, а у 1948 році вже призначили завучем Лозуватської семирічної школи. Ще через рік йому довірили директорство в Олександрівській семирічній школі Маловисківського району. Навчаючи дітей, і сам учився, тож в 1952 році закінчив Одеський педагогічний інститут за спеціальністю викладач географії. Того ж року був переведений на роботу в Маловисківський районний відділ освіти.

А 1960 року Григорій Миколайович очолив Маловисківську середню школу №3, якою керував упродовж 22 років. Працював уміло, розумно, цілеспрямовано, творчо, завдяки чому школа стала широко відомою у всій Україні. У ній діяли учнівські наукові товариства, проводилося багато цікавих заходів, учні постійно відзначалися в предметних олімпіадах. Життя в цій школі вирувало. Зрозуміло, здобув визнання й директор: досвід школи та його особисто узагальнювався, він став незмінним учасником наукових та науково-практичних конференцій – від районних до міжнародних.

Григорія Перебийноса обрали науковим кореспондентом НДІ педагогіки Академії наук Української РСР, присвоїли звання заслуженого вчителя. Він неодноразово нагороджувався грамотами райвідділу та облуправління освіти. При цьому практично все своє життя Григорій Миколайович тісно поєднував педагогічну роботу з краєзнавчою. Ще п’ятикласником його прийняли до шкільного історичного гуртка, і потім дитяче захоплення перетворилося на важливу справу.

За підтримки колег та школярів Григорій Миколайович створив музей історії Маловисківської середньої школи №3, середнього ПТУ №16, музеї ім.А.Макаренка і В.Сухомлинського; брав участь у створенні музеїв історії с.Мануйлівки, цукрового заводу та музею історії Маловисківського району.

У 1984 році Григорій Миколайович був призначений директором музею історії Маловисківського району. Для цього музею він зібрав понад 2 тисячі експонатів. А ще провів пошуки матеріалів про перебування у Малій Висці Юрія Кондратюка (видатного вченого у галузі космонавтики). Зібрав 356 експонатів, що стосувалися його діяльності, взяв участь у створенні фільму про вченого.

Впорядковані архіви Г.М.Перебийніса складають 250 папок, а перелік публікацій займає кількадесят сторінок. Та особливу увагу викликають сьогодні дві книжки “Школа над Виссю” та “Мала Виска”, за які Григорія Миколайовича Перебийніса у 2001 році було відзначено обласною краєзнавчою премією ім. В. Ястребова.

А ще в його творчому доробку книжки: “Сучасники В. Сухомлинського”, “Енциклопедія Маловисківщини”, “Маловисківщина у роки Великої Вітчизняної війни”, “Історія Маловисківської районної лікарні”, “Історія Маловисківського спиртового заводу” та багато інших, близько 300 сторінок у четвертому томі “Книги Пам’яті України”, а це – близько 1600 загиблих, чиї прізвища встановлено особисто Григорієм Миколайовичем.

У червні 2003 року у зв’язку з різким погіршенням стану здоров’я Григорій Миколайович залишив посаду директора музею історії Маловисківського району. Але до кінця своїх днів він не поривав з музейною справою в районі, щиро вболівав за її долю.

Пішов із життя у травні 2006 року. Похований у Малій Висці.

(https://sites.google.com/site/malavyska/Home/vidatni-ludi-mista)

До 95-річчя від дня народження Григорія Перебийноса: «Він віддав шкільній освіті півстоліття життя…»