Home » Міністри освіти – наші земляки » Білодід Іван Костянтинович

Статистика

Яндекс.Метрика

Білодід Іван Костянтинович

Життя та діяльність видатного земляка Івана Костьовича Білодіда

50

Іван Костьович Білодід – український мовознавець, педагог, академік Академії наук УРСР з 1957 року, академік Академії наук СРСР з 1972 року, народився 16 (29 серпня) 1906 року в селі Успенське (нині село Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області) в селянській родині.

Батько Кость Герасимович, мав декілька гектарів землі, пізніше потрапив під розкуркулення. Іван мав двох братів – Михайла й Бориса та сестру Марію. Після закінчення місцевої школи навчався у Дніпродзержинському педагогічному технікумі. Далі викладав російську та українську мови в сільській школі.

Свою любов до рідної мови І.К.Білодід приніс із придніпровського степу. У 1932 році закінчив літературно-лінгвістичний факультет Харківського університету. До початку Другої світової війни працював викладачем мовознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах Харкова, Львова та Києва.

З червня 1941 року перебував у діючій армії, спершу – рядовий, згодом – бойовий офіцер. Після Південно-Західного, Західного, Першого і Другого українських фронтів бойовий шлях привів його на Далекий Схід. Восени 1945 року японський віце-адмірал Кабаясі здав Порт-Артур заступникові начальника оперативного відділу 19-го гвардійського механізованого корпусу 6-ї гвардійської танкової армії гвардії майору Білодідові.

Після війни Іван Костьович повертається до мирного життя, працює вченим секретарем і заступником директора з наукової частини Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні АН УРСР, одночасно викладає у Київському університеті (з 1956р. – його профессор).

Свій науковий шлях І.К.Білодід розпочав підготовкою публікації з питань мовознавства, зокрема дослідження мови художньої літератури. У 1947 р. він захищає кандидатську, а в 1952 р. – докторську дисертацію. У1957 р. його обирають академіком АН УРСР. Рекомендують вченого на здобуття цього почесного звання його вчителі – академіки В.В.Виноградов і Л.А.Булаховський.

З 1957 по 1962 роки І.К.Білодід працює на посаді міністра освіти УРСР. Цей період характеризується знаковими подіями у педагогічному житті України. Прийнято і впроваджується «Закон про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освітив СРСР» (1958), який передбачав у кінцевому рахунку зміни «школи навчання» на «трудову школу» в радянській інтерпретації, тобто загальноосвітні заклади ставали трудовими і політехнічними з виробничим навчанням. Посилення практичної спрямованості середньої школи мало на меті підготовку молоді до життя в соціалістичному суспільстві, до трудової діяльності. Розпочинається так звана «хрущовська відлига», яка викликала до життя часткову демократизацію різних аспектів життя педагогічної громади [4, 62-63].

З Міністерства освіти Іван Костьович повертається до Інституту мовознавства АН УРСР і очолює його в 1961 по 1981рік. Під його керівництвом інститут досягає значних наукових здобутків. З 1962 по 1975 рр. виходить друком близько 10 монографічних мовознавчих досліджень й публікується понад 200 статей.

Наукова діяльність

Сам Іван Костьович автор понад 400 наукових праць. Основну увагу зосереджував на проблемах історії української мови і лінгвостилістики, загальних мовознавчих питаннях, методології та історії мовознавства.

Головні наукові праці вийшли в повоєнні роки:

І. Історії української літературної мови присвячені праці:

· Питання розвитку мови української радянської художньої прози (1955).

· Українська літературна мова другої половини XVI, XVII і XVIII ст.» (1957).

· Т.Г.Шевченко в історії української літературної мови (1964).

ІІ. Ряд праць І.К.Білодід присвятив дослідженню спадщини Києво-Могилянської академії:

· Києво-Могилянська академія і розвиток східнослов’янських літературних мов XVII—XVIII ст. (1973).

· Києво-Могилянська академія в історії східнослов’янських літературних мов (1979).

ІІІ. Співавтор і головний редактор:

· Курсу історії української літературної мови (т. 1-2, 1958-61).

· Сучасної української літературної мови (т. 1-5, 1969-73).

· відповідальний редактор «Словника української мови» (т. 1-11, 1979-80, Державна премія СРСР, 1983).

Його науковий доробок складають праці з українського, російського, слов’янського і загального мовознавства. Серед них – чимало монографічних досліджень, численні наукові розвідки з питань історії літературної мови, лінгвостилістики і фразеології, лексикології та лексикографії, психолінгвістики й культури мови, теорії перекладу та історії науки. Доклав зусиль вчений і до появи на світ багатьох перекладних двомовних словників, галузевих й термінологічних.

За його головування завершилось видання одинадцятитомного тлумачного «Словника української мови», що став першим в історії вітчизняної науки великим українським загальномовним словником тлумачного типу. В ньому досить повно представлено лексико-фразеологічний склад мови українського народу в усіх її стильових і жанрових різновидах. Загалом охоплено понад 134 тис. реєстрованих слів. «Словник …» був відзначений Державною премією СРСР.

І.К.Білодід утвердився як відомий мовознавець. Він написав фундаментальні праці з питань теорії та історії літератури: «Питання розвитку мови української радянської художньої прози» (1955), «Мова і стиль роману «Вершники» Ю.Яновського»(1955), «Мова творів М.Коцюбинського» (1956), «Мова творів Олександра Довженка» (1959), «Т.Г.Шевченко в історії української літературної мови» (1964), «Поетична мова Максима Рильського» (1965), «Каменяр українського слова» (про І.Я.Франка) (1966), «Леонід Арсенійович Булаховський» (1968), «Києво-Могилянська академія і розвиток східно-слов’янських літературних мов» (1973). До цього переліку треба також додати праці про мову творів Лесі Українки, П.Тичини, Олеся Гончара, М.Стельмаха, А.Малишка і багатьох інших.

За редакцією академіка вийшов ряд збірників, зокрема: «Дослідження з української і російської мов» (1964), «Структурно-математичні дослідження української мови» (1964), «Граматичні та стилістичні студії з української і російської мов» (1965). З його ініціативи і під його науковим керівництвом проведено наукову конференцію і видано три збірники праць, присвячених питанням: «Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення» (1965), «Українське усне літературне мовлення» (1967), «Українське побутове літературне мовлення» (1972). Важливість вивчення цієї проблеми полягає в тому, що докорінно змінилося співвідношення між усними і писемними різновидами українського літературного мовлення, а в сфері усного спілкування літературна мова витіснила колишню діалектну й просторіччя.

Історія мовознавчої науки представлена у працях І.К.Білодіда «Вук Караджич в історії українсько-сербських наукових зв’язків» (1965), «Вивчення української мови в радянський період» (1953), «Внесок українських учених у світову славістику» (1969) та ін. Учений був також відповідальним редактором відомих праць: «Дослідження з мовознавства в Українській РСР за сорок років» (1957), «Питання історичного розвитку української мови» (1962), «Українська книга» (1965). Учений глибоко аналізує поетичну і мовну майстерність як класиків української літератури, так і найвидатніших майстрів слова свого часу. Перші основоположні праці з української лінгвостилістики, що має величезне наукове та практичне значення в культурному житті нашого народу й яка стоїть на межі двох наук – мовознавства та літературознавства, належать І.К.Білодідові.

Однією з найбільших заслуг академіка І.К.Білодіда перед українським мовознавством є його робота з підготовки та видання двотомного «Курсу історії української літературної мови» (1958). Створений під його керівництвом і за його безпосередньої участі вперше в Україні, він є вагомим вкладом у розвиток не лише вітчизняного, а й світового мовознавства.

У 1971р. І.К.Білодідові разом із групою мовознавців-лексикографів за підготовку й видання тритомного «Російсько-українського словника» присуджують Державну премію УРСР. Наступний, 1972 рік приносить вченому звання академіка Академії наук СРСР зі спеціальності «Мови народів СРСР».

Іван Костьович представляв Україну на міжнародних конференціях у Женеві й Парижі з питань освіти і розвитку гуманітарних наук, а також на V-VIII славістичних конгресах. Був обраним членом Празького лінгвістичного товариства, 3 1964 по 1981 рр. він очолював Український комітет славістів і входив до складу Міжнародного комітету славістів.

Він також надавав великого значення нормам сучасної української літературної мови. За його активної участі був удосконалений і перевиданий «Український правопис» (1960). І.К.Білодід завжди знаходив можливість допомагати філологам усієї України, особливо мовознавцям Харкова. Був постійним членом Вченої ради філологічного факультету Харківського державного університету, редагував філологічні праці. За його редакцією філологічним факультетом видані відомі збірники «Питання історичного розвитку української мови» та «О.ОПотебня і деякі питання сучасної славістики», представлені на V міжнародному конгресі славістів (вересень 1963 року, Болгарія).

І.К.Білодід у1962-1978 рр. – віце-президент Академії наук УРСР.

Низка праць вченого присвячена педагогічним проблемам. Упродовж своєї багаторічної педагогічної діяльності І.К.Білодід багато уваги приділяв питанням методики викладання філологічних дисциплін у середній школі. Свідченням того є його дослідження «Про культуру педагогічної праці» (1960).

Неоднозначно сьогодні оцінюються його праці «Ленинская теория национально-языкового строительства в социалистическом обществе» (1972) і «Язык и идеологическая борьба» (1974), які були написані та існували в радянській ідеологічній системі.

Одночасно з напруженою багатогранною науковою діяльністю І.К.Білодід віддавав багато сил громадській роботі: був членом республіканського правління Товариства «Знання», головою правління Українського відділення Товариства радянсько-німецької дружби, головою Українського комітету славістів, членом Радянського й Міжнародного комітетів славістів, головним редактором журналу «Мовознавство».

Під керівництвом І.К.Білодіда підготували й захистили докторські та кандидатські дисертації понад 30 українських, російських, білоруських, молдавських, чеських, польських вчених.

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступеня, Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, Дружби народів, «Знак Пошани», а також медалями.

У 1971 році став лауреатом Державної премієї УРСР ім.Т.Г.Шевченка за створення «Русско-украинского словаря», лауреат Державної премії СРСР (1983, посмертно) [1].

51

На фасаді приміщення Інституту мовознавства Національної академії наук України, що у Києві (вул.Михайла Грушевського, 4) встановлено меморіальну дошку. Урочисте її відкриття відбулось 27 березня 1985 року. Автори меморіальної дошки: скульптор В.Н.Борисенко, архітектор – А.І.Чемерис. На бронзовій плиті портрет вченого і рельєфний надпис «У цьому будинку з 1960 по 1981 рік працював видатний радянський вчений-мовознавець, академік Іван Костянтинович Білодід (1906-1981) [3,117-119].

52

Помер Іван Костьович Білодід 21 вересня 1981 року, похований у Києві, на Байковому кладовищі. Автори надгробного пам’ятника – скульптор М.Харченко і В.Мікропуло, архітектор В.Олійник [2].

У музеї історії освіти Кіровоградщини створена експозиція,що розповідає про міністрів освіти-земляків, серед яких є відомості про І.К.Білодіда. Триває співпраця з Успенською загальноосвітньою школою І-ІІІ ст. Онуфріївського району (директор А.Малумян). Вчителька школи В.Черненко-Нікуліна займається пошуково-дослідницькою діяльністю, що сприяє популяризації відомостей про нашого видатного земляка.

53

В.Черненко-Нікуліна в музеї

історії освіти Кіровоградщини.

Нещодавно встановлено і відкрито меморіальну дошку на приміщенні Успенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Онуфріївського району

54

56

55

Література та джерела

1. Білоді́д Іва́н Костянти́нович. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Білодід_Іван_Костянтинович

2. Білоді́д Іва́н Костянти́нович. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://wiki.library.kr.ua/index.php/Білодід_Іван_Костянтинович

3. ГалайчукА.М., ВоронцовИ.Н. Киев: Страницы мемориальной летописи: Фотопутеводитель-справочник. – 2-е узд., перераб.и доп. – К.: «Мистецтво, 1987. – 319с.

4. СухомлинськаО.В. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. – К.:А.П.Н., 2003. – 68с.

В.Черненко- Нікуліна

Діяльність І.К.Білодіда у рідному селі

(Спогади мешканців)

57

В Успенці діяла тільки семирічна школа, старшокласники навчались у сусідніх селах Млинок або Дереївка. Коли І.К.Білодід працював на посаді Міністра освіти УРСР (1957-1962), то включив до плану будівництво приміщення середньої школи у своєму рідному селі.

За свідченнями вчителя Петра Івановича Залоїло на той час високим посадовцям дозволялось у якості заохочення, будівництво навчального закладу на малій Батьківщині. Тож, приміщення школи побудоване на кошти державного бюджету, частково місцевого колгоспу «Леніна», а також на премію Івана Костьовича. Роботи здійснювала бригада будівників із Західної України, була така практика запрошувати їх на жнива та будівельні роботи.

За спогадами Івана Степановича Безмольного (1947 р.н.) проект на будівництво школи здобув Іван Костьович, коли був Міністром освіти та мав тісні зв’язки з головою правління колгоспу «Шлях Леніна» Тарасом Івановичем Шевченком, Героєм Соціалістичної праці. «…Частина грошей була виділена з міністерства, іншу частку дав колгосп за продані віники. Іван Костьович допоміг знайти покупців. До будівництва залучали учнів старшокласників, які виносили сміття, розвантажували цеглу, возили пісок». Іван Безмольний також особисто спілкувався з Білодідом у його квартирі. «…У 1971 році коли я прийшов з армії, мій шурин працював водієм Тараса Івановича Шевченка. Одного разу, коли Іван Костьович приїхав у село, я з ним особисто спілкувався. Він запропонував нам відвідати Київ. Звичайно я погодився, вранці вийшов на «большак» (так ми називали дорогу, що проходила повз село), зупинилась колгоспна «Волга» і ми поїхали до Києва. У столиці Іван Костьович жив недалеко від Хрещатика, у колишній квартирі Павла Тичини. Квартира була восьмикімнатна, господар показав нам свій кабінет, велику бібліотеку і запропонував пообідати. Я часто зустрічався у селі з його дочкою Юлею, яка приїздила у села до діда Кості і ми гуляли на вулиці, купалися у Дніпрі. Незважаючи на високу посаду, Іван Костьович був дуже простою та скромною людиною, завжди цікавився, чим живе село. Багато наших односельців бували у нього вдома, у Києві. На ті часи було прийнято зупинятись у земляків, це була загальноприйнята практика. Деякі навіть проживали деякий час, коли навчалися, або приїздили навчатись чи вступати на навчання».

Із спогадів Петра Тарасовича Шевченка «…Коли відкривали приміщення нової школи я навчався у 9 класі. Нас теж залучали, ми виконували підсобні роботи. Будівництво розпочалось у 1959 році, 7 листопада, до свята Жовтневої революції учні і батьки з радістю переступили поріг нової школи».

Із спогадів Любов Вікторівни Панченко (Яковенко) «…Коли відкривали нову школу, я ходила у 6 клас. Напередодні між класами проводили змагання на кращий клас (враховували успіхи у навчанні та поведінці, суспільно корисній праці та громадській роботі). На відкриття приїздив Іван Костьович Білодід, який виступив перед учнями і вчителями».

Спогади Надії Іванівни Овчаренко «7 листопада у річницю Жовтневої революції день видався похмурим, але дощу не було. У нас як завжди була демонстрація, колона учнів школи пройшла шлях від старої школи, що була на Подолі (частина села над Дніпром, сучасна вулиця Парадна) до клубу (контори колгоспу). Тут відбувся мітинг, потім уся колона рушила до приміщення нової школи. У президії були директор школи Василь Юрійович Почепня; голова правління колгоспу Тарас Іванович Шевченко; вчитель початкових класів, активний громадський діяч Іван Іванович Костюченко; секретар партійного осередку Іван Панасович Стельвага; і звичайно – Іван Костьович Білодід, який після виступів урочисто перерізав стрічку і всі зайшли до приміщення школи».

Л.Гайда